Частиною другою ст. 2 Закону про ЄСВ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

  Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 цього Закону).

  Пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до Законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

  Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у томі числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

  Також платниками єдиного внеску відповідно до п. 51 частини першої ст. 4 цього Закону є члени фермерського господарства за умови, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, тобто не є, зокрема, застрахованими особами.

  Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).

  Отже, на членів фермерських господарств, які є одночасно застрахованими особами, не поширюється дія Закону про ЄСВ щодо обов’язку постановки на облік у контролюючих органах як платників єдиного внеску і відповідно обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

  У разі втрати членом фермерського господарства статусу застрахованої особи такий член фермерського господарства зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах як платник єдиного внеску.