Назва «Поділля» вперше зустрічається в літописах ХІV століття. Ця триторія на той час знаходилась під монголо-татарською владою і склада-лась із Подільського та Брацлавського улусів. Того ж століття великий князь лтовський Ольгерд (Альгірдас) розбив татарське військо біля Синіх Вод і приєднав Подільську землю до своєї держави. У 1431-1433 роках спалахнула війна між Литвою і Польщею за Поділля, після якої його роз-ділили м між собою обидві держави. Північно-західна частина відійшла до складу Польщі й утворила Подільське воєводство. Південно-східна частина, так звана Брацлавщина, залишилась за Литвою і 1566 року також перетворилась на воєводство з трьох повітів – Брацлавського, Вінницько-го і Звенигородського.

  1569 року за Люблінською унією Польське королівство і Велике князівство Литовське об’єдналися у Річ Посполиту, в складі якої внутрішнє розмежування краю залишилось без змін.

  1793 року територія Вінниччини увійшла до складу Російської імпе-рії. Замість воєводства були утворені намісництва. До Брацлавського намісництва (з лютого 1796 року його центром стала Вінниця) входило 13 округів. До Подільського намісництва входило 12 округів.

  12 грудня 1796 року намісництва було ліквідовано, Правобережну Україну поділено на три губернії: Київську, Волинську та Подільську (з центром у Кам’янці-Подільському). У 1804 році до Подільської губернії нлежало 12 повітів. У 1861 році було введено додатковий поділ повітів на волості. Такий поділ залишався без змін до 1920 року, за винятком того, що адміністративним центром губернії з початком першої світової війни фактично, а з 1917 року офіційно стає Вінниця.

  На 1 січня 1922 року до 12 повітів Поділля входило 145 волостей.

  31 січня 1923 року були ліквідовані Жмеринський, Летичівський, Лтинський, Ольгопільський, Ушицький, Ямпільський повіти, замість Бралавського створений Тульчинський з центром у м. Тульчин.

  За постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіальний поділ Подільської губернії» було ліквідовано повіти, створно 6 округ, які поділилися на 90 районів: Вінни-цька (18 районів), Гайсинська (14 районів), Кам’янецька (17 районів), Мо-гилівська (15 районів), Проскурівська (16 районів), Тульчинська (13 рай-онів, у тому числі Піщанський).

  Із червня 1925 року були ліквідовані губернії, встановлений поділ України на округи, а округ – на райони. 30 червня 1930 року було розфорвано Кам’янецький, Могилівський, і Тульчинський округи з приєнанням їх територій до Проскурівського, Вінницького, Уманського округів. 23 липня того ж року ліквідовано округовий поділ України, відбулась частково реорганізація районів Вінничини із зменшенням їх кількості на 7, наступного року – ще на 12 районів.

  27 лютого 1932 року була утворена Вінницька область, до якої увійшло 69 районів. У травні 1953 року на території області утворено 4 округи: Кам’янець-Подільський (9 районів), Могилів-Подільський (6 рай-онів), Проскурівський (9 районів), Шепетівський (10 районів). У 1937 році в зв'язку з утворенням Житомирської та Кам'янець-Подільської областей до них відійшла значна частина районів Вінницької області, округи було ліквідовано. Вінничина складалась із 42 районів.

  Протягом 1957-1959 років і 1962 року були ліквідовані 18 районів, а решта укрупнено до 13. У 1962 році Піщанський район був приєднаний до Крижопільського.

  Протягом 1965-1966 років було відновлено 12 районів , у тому числі 22 грудня 1966 року Піщанський район. У 1979 році відновлено 1 район, у 1987 – ще 1. Нині територію Вінницької області поділено на 27 районів

  Начальник архівного відділу райдержадміністрації Тетяна Ковтюк