Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) – небезпечний шкідник посівів кукурудзи. Цей шкідник внесений до Переліку карантинних організмів України. Личинки західного кукурудзяного жука брудно-білого кольору, зморшкуваті, з коричневою головною капсулою, дорослі до 10-13мм довжиною. Відродження їх припадає на другу половину травня-середину червня. Будучи монофагами, живляться тільки корінням кукурудзи (приблизно 30 днів); пошкоджують спочатку з периферійної зони до стебла, що призводить до полягання кукурудзи у вигляді «гусячої шиї» і, відповідно, загибелі рослини.

  Доросла комаха (імаго) має розміри 2,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах проходять 3 темні поздовжні смуги на жовтувато зеленому фоні, які в самців можуть зливатися. Поява імаго спостерігається із середини червня, масовий виліт збігається періодом цвітіння кукурудзи. Живляться жуки пилком, маточковими стовпчиками, незрілим зерном та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родини гарбузових, бобових, злакових та складноцвітих. Пік яйцекладіння настає в середині липня і триває до кінця серпня. Плодячись однієї самки до 1000 яєць, які відкладає в поверхневі шари ґрунту на глибину 10 см біля основи стебла рослин, віддаючи перевагу пухким, родючим та вологим ділянкам.

  Найбільшу (головну) шкоду посівам завдають личинки на коріннях кукурудзи, але пересуватися з місця свого існування здатні лише на відстань до 50 см і за відсутності харчового субстрату, відродившись, гинуть. Ці властивості розвитку на стадії личинки є, так би мовити, «слабкою ланкою» в розвитку генерації. Отже, монокультура вирощування кукурудзи призводить до накопичення високої щільності популяції шкодочинної стадії і, як наслідок, жука.

  На даний час західний кукурудзяний жук в Європі розповсюджений у 18-ти країнах континенту (Хорватія, Угорщина, Румунія, Боснія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Швейцарія, Австрія, Франція, Чехія, Бельгія, Нідерланди, Італія і так дальше). Тобто за якихось 15 років шкідник швидко розповсюдився у Європі завдяки здатності до перельотів. В середньому діабротика просувалась на 20-80 км. за рік. Така ж картина заселення спостерігається і у нашій країні.

  У 2001 році за допомогою феромонних пасток уперше відловили імаго самців у двох районах Закарпатської області на відстані кілометр-півтора від кордону з Угорщиною та Румунією Нині західний кукурудзяний жук локально розповсюджений у шести областях України (Закарпатська, І.Франківська, Львівська, Тернопільська, Хмельницька та Вінницька) на загальній площі понад 23 тисяч гектарів. У Вінницькій області у 2012 році вперше виявлено вогнища західного кукурудзяного жука в господарствах Могилів-Подільського, Немирівського, Томашпільського та Тиврівського районів. У виявлених вогнищах запроваджено карантинний режим.

  Карантинні заходи: Важливим заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом, та за допомогою феромонних пасток.

  З агротехнічних заходів боротьби є дотримання сівозміни, що включає зернові (крім кукурудзи), багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури. Висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи.

  З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.

  Державний фітосанітарний інспектор Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Хозінська І. В.