Багаторічний досвід вітчизняних та зарубіжних досліджень розвитку дітей в різних умовах виховання свідчить про те, що діти, які проживають в колективних закладах, вже на початкових етапах розвитку відстають від однолітків, які проживають в дома. Це обумовлено тим, що за умов колективного виховання задовольняються переважно фізіологічні потреби дітей, а можливостей для формування постійних емоційно близьких зв’язків зі значущими дорослими немає.

  Найбільша проблема полягає в тому, що діти залишаються самотніми, поряд немає людини до якої вони могли б звернутися по допомогу.

  Залишаючись без підтримки, житла, необхідних життєвих навичок, маючи не сформоване почуття прихильності, дещо викривлене розуміння родинних цінностей, підлітки дуже часто потрапляють у ситуації сімейних негараздів, мають великі труднощі у працевлаштуванні, отриманні житла, не можуть відстоювати власні права.

  Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» при влаштуванні дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, не позбавляє органи опіки та піклування від обов’язку продовжувати діяльність, щодо реалізації права цієї дитини на сімейне виховання. Пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування – усиновлення, опікунство-піклування, прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу.

  Новими формами сімейного виховання дітей є сімейний патронат над дитиною, що являє собою професійно-комплексну послугу, що передбачає тимчасовий догляд і виховання дитини у сім’ї патронатного вихователя, поки батьки подолають складні життєві обставини, або буде визначенна форма подальшого влаштування дитини. Патронатним вихователям гарантоване грошове забезпечення, кошти на виховання дитини та професійна підтримка.

  Актуальною та нагальною стала потреба у пошуку такої форми взаємодії, яка б забезпечила можливість дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, мати за друга-порадника авторитетну людину, з метою підготовки кожної дитини до самостійного життя. Так з’явилася ідея розвитку наставництва в Україні, як альтернативної форми допомоги дітям -сиротам та умови здійснення наставництва над дитиною.

  Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей – сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування чи іншому закладі для дітей – індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя:

  • Визначення та розвиток здібностей дитини, реалізація її інтересів у професійному визначені;
  • Надання дитині інформації про її права та обов’язки,;
  • Формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя ( вирішення побутових питань, розпорядження власних майном та коштами, отримання різних послуг).
  • Формування навичок здорового способу життя.

  Наставництво здійснюється в індивідуальній формі однією повнолітньою особою над однією дитиною.

  Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя.

  Навчання наставників проводить Вінницьким ОЦСССДМ. Організація наставництва здійснюється РЦСССДМ за місцем проживання дитини. Піщанський РЦСССДМ по організації наставництва співпрацює з Піщанською спеціально загальноосвітньою школою-інтернат, де виховуються діти-сироти та позбавлені батьківського піклування.

  Піщанський РЦСССДМ звертається до соціально-активних жителів району – якщо ви сім’я, яка має позитивний досвід виховання власних дітей проживаєте на території району, маєте власне житло, небайдужі до долі дітей, які залишилися без батьківського піклування, до дітей які опинилися в СЖО і маєте бажання бути наставником зверніться в Піщанський РЦСССДМ

  за адресою: смт. Піщанка, вул. Центральна,36 4поверх, каб.51, 52 тел. 2-12-80.

  Директор Піщанського РЦСССДМ Токарчук Л.О.