Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

  Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена статтею 126 Кодексу. Також підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Кодексу передбачено нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

  Водночас статтею 9 Кодексу визначено загальнодержавні податки, до яких зокрема належить податок на додану вартість. Згідно з пунктом 9.3 статті 9 Кодексу зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Відповідно до розділу 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 N 122 (із змінами), єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

  В той же час Державним казначейством України для зарахування платежів до бюджетів щорічно згідно з Законом України про державний бюджет на відповідний рік та наказом Міністерства фінансів України про затвердження бюджетної класифікації відкриваються рахунки в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та адміністративно-територіальних одиниць (районів), на які платники податків з урахуванням місця знаходження на податковому обліку й мають перераховувати податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів.

  Інформацію про реквізити відкритих рахунків для зарахування платежів до бюджетів органи державної фіскальної служби одержують від органів Державного казначейства України відповідно до Порядку взаємодії органів ДКСУ та органів Державної фіскальної служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2016 N 621, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2016 за N 1115/29245.

  Зазначену інформацію фіскальні органи доводять до платників податків, в тому числі шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі ДФС в рубриці "Бюджетні рахунки" (sfs.gov.ua/byudjetni-rahunki).

  Документами, що підтверджують сплату (погашення) платниками податків сум відповідних податкових зобов'язань та на підставі яких органами державної фіскальної служби за місцем знаходження на податковому обліку платників податків здійснюється оперативний облік бюджетних платежів, є відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами у вигляді електронних документів - технологічних файлів та виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

  Якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів та в результаті спрямував кошти не на той бюджетний рахунок, то кошти не будуть відображені у документах, що підтверджують погашення платником податкових зобов'язань і відповідно погашення податкових зобов'язань не відбудеться.

  Згідно з порядком проведення безготівкових розрахунків, визначеним Національним банком України, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку (пункт 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976).

  Оскільки сума податкових зобов'язань у даному випадку залишається непогашеною, то після закінчення встановлених термінів сплати податкових зобов'язань платник податків буде нести відповідальність, передбачену чинним законодавством за несвоєчасні розрахунки з бюджетом.

  Виявивши помилку при перерахуванні платежів до бюджету (тобто факт направлення коштів на рахунки, які відкрито не за місцем знаходження на податковому обліку або неправильні коди бюджетної класифікації), платник податків може звернутися до органів ДФС за місцем зарахування коштів з заявою про повернення помилково сплаченої суми коштів на власний поточний рахунок в установі банку.

  З дати зарахування платежу на правильний бюджетний рахунок сума податкового зобов'язання буде вважатися погашеною, а у разі, якщо таке податкове зобов'язання вже набуло статусу податкового боргу, тобто кошти на правильний рахунок перераховано після настання граничного терміну його сплати, то згідно з Кодексом платник податків повинен сплатити відповідні суми штрафних санкцій та пені.

  Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до статті 43 Кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення у довільній формі, в якій зазначається напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

  Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.